Як правильно перекласти словосполучення "припинення дії правочину"?

Чимало дилем в українсько-англійському юридичному перекладі виникає також у зв’язку з відтворенням термінологічного словосполучення “припинення дії правочину”, якому в англійській мові відповідає низка спеціальних юридичних термінів з особливим правовим змістом, як-от: expiration, discharge, completion, rescission, repudiation, frustration, cancelation, termination, причому кожен із наведених гіпонімів може бути найточнішим у конкретній ситуації, що характеризується особливим лінгвальним оточенням і смислом.

Так, вибір відповідника expiration звичайно пов’язується із завершенням строку дії правочину, у чому легко переконатися, переглянувши відповідні визначення й положення, наприклад: “Expiration is the ending of an agreement pursuant to its terms without any action by a party to the agreement”.

Далі видається доцільним розмежувати поняття “припинення дії правочину” та “припинення зобов’язань за правочином”. Річ у тому, що представники цивілістичної науки на заході чітко розмежовують термін termination, з одного боку, що стосується припинення договірних правовідношень, і discharge та extinction (див. ст. 194 Цивільного кодексу США) – з іншого, що вказують на припинення договірних зобов’язань.

Таке розмежування термінів є актуальним в аспекті перекладу з огляду на те, що з припиненням чинності договору не завжди зникають правові зв’язки між суб’єктами договірного зобов’язального правовідношення. Певна частина цих зв’язків може зберігатися, зокрема, щодо невиконаних обов’язків або правозахисних відносин у межах встановлених законом строків позовної давності. А це означає, що термін discharge може сполучатися зі словом contract у розумінні припинення дії правочину (discharge of a contract) лише тоді, коли мається на увазі припинення зобов’язань за правочином, у тому числі їх належним виконанням, наприклад: “A contract may be discharged by performance in accordance with its terms; in fact, this is the normal termination of every contract”.

Слід зауважити, що відповідником термінологічного словосполучення “припинення дії правочину”, який передбачає повне виконання договірних зобов’язань, також може бути completion, як-от: “completion of a contract”.

Термін rescission, у свою чергу, вказує на анулювання двостороннього договору за взаємної згоди сторін, в односторонньому або судовому порядку. Найголовнішою ознакою такого анулювання завжди є повернення сторін на вихідні позиції, наче вони і не укладали договір: “Rescission sets aside the contract and primarily aims to put the parties back in their original position as if the contract had never been made” або “Rescission aims to restore the parties to their precontractual positions”.

Прямим відповідником термінологічного словосполучення “розірвання правочину внаслідок істотної зміни обставин” (ст. 652 Цивільного кодексу України) є не cancellation, а frustration, адже розірвання правочину внаслідок істотної зміни обставин не передбачає ані жодних ознак нікчемності чи оспорюваності правочину – сем терміна rescission, ані порушення зобов’язань однією зі сторін – сем ретроспективних термінів cancellationчи termination for breach. Однозначним також є повне припинення зобов’язань за правочином. Cемантика терміна cancellation у розумінні припинення дії правочину завжди передбачає наявність порушення з боку винуватої сторони.

Найбільш неоднозначним у перекладі з української мови англійською є термін termination, що може характеризуватися спрямованістю як у майбутнє, так і є минуле. Найчастіше цей термін стосується двосторонніх правочинів, дія яких припиняється або після їх виконання, тобто закінчення договірного терміну, або за взаємної згоди (bilateral termination), або в односторонньому порядку (unilateral termination), коли це передбачено самим договором, проте не на підставі його порушення однією зі сторін.

Так, відмінність termination від cancellation чітко роз’яснено у параграфі 106 другої статі Єдиного торгового кодексу США (US Uniform Commercial Code), у якому розірвання договору через його порушення іншою стороною називається cancellation, а законне право однієї зі сторін розірвати договір через будь-яку причину, окрім згаданої вище, – termination.

Однією з підстав передчасного припинення дії правочину може бути ситуація, яка описується за допомогою терміна repudiation. Суть repudiation, гіперонімом якого в юридичній англійській мові є словосполучення anticipatory breach, полягає у відмові однієї зі сторін від виконання двостороннього договору, про що однозначно свідчить вербальна чи невербальна поведінка: “Clear and absolute refusal to perform, which includes conduct showing the party is unwilling to perform”.

Очевидно, що ідеться про односторонню відмову від виконання договору за відсутності порушень його умов протилежною стороною, що досі не знайшло оптимального закріплення в українському законодавстві. Слід звернути увагу, що в такому випадку дія правочину не припиняється автоматично: невинувата сторона повинна прийняти рішення чи наполягати їй на виконанні договірних зобов’язань протилежною стороною, чи визнати розірвання правочину, відмовившись від виконання власних зобов’язань за ним.

Інакше кажучи, відмова однієї зі сторін від виконання договору (repudiation) не означатиме його припинення доти, доки інша сторона не прийме таку відмову, або погодившись на анулювання договору (rescission), або вдавшись до засобів захисту власних прав. У будь-якому разі це означає, що на відміну від ситуації, яка описується, наприклад, за допомогою дотичного терміна rescission, семантика (anticipatory) repudiation завжди передбачає можливість використання невинуватою стороною засобів захисту прав у судовому порядку і, очевидно, відповідальність за невиконання зобов’язань винуватою стороною, на чому наголошується в параграфі 610 другої статі Єдиного торгового кодексу США (US Uniform Commercial Code).

Розглянуті вище ситуації дають змогу дійти висновку про семантико-правову асиметрію правових терміносистем, що обов’язково повинно враховуватися в юридичному перекладі з української мови англійською.