Незважаючи на наявність нібито прямого відповідника juristic (legal) act, український термін “правочин” може перекладатися англійською мовою по-різному, адже вибір перекладацького відповідника в цій ситуації залежить від низки чинників, а саме: 1) застосовної юрисдикції; 2) виду правочину; 3) форми правочину.
Так, перекладаючи термін «правочин» англійською мовою, насамперед слід брати до уваги юрисдикцію, яка є застосовною в тій чи іншій ситуації. У континентальному праві, наприклад, термін «правочин» є поширеним родовим поняттям, що об’єднує різні види правочинів. Натомість в англосаксонській традиції кожен вид правочину досі прийнято іменувати окремо (contract, agreement, transaction, deal, deed).
Це означає, що, перекладаючи англійською мовою договір, укладений із представниками континентального (соціалістичного, далекосхідного) права, перевагу у відтворенні терміна «правочин» видається доцільним віддавати вищезгаданому juristic act, тоді як у контексті загальної системи права його найчастіше слід відтворювати за допомогою семантично вужчих відповідників contract, agreement, transaction, deal чи deed.
По-друге, на вибір англійського відповідника терміна «правочин» також впливає вид правочину, який може бути одностороннім, двостороннім чи багатостороннім. Враховуючи те, що двосторонні правочини є водночас договорами, сторони яких виражають свою волю, яка узгоджується з відповідною волею інших сторін, на позначення таких правочинів у системі загального права вживаються здебільшого такі відповідники, як agreement чи contract, наприклад, договори купівлі-продажу (sale contracts), найму (rent contracts), управління майном (management contracts).
У деяких ситуаціях, зокрема коли йдеться про комерційну угоду, термін «правочин» можна також перекласти за допомогою таких слів, як transaction, deal або навіть bargain. Вживаються згадані терміни на позначення двосторонніх правочинів, передусім торговельних угод, прикладами яких є угоди з нерухомістю (real estate transactions), комерційні угоди (business transactions/deals) тощо. Прикладами багатосторонніх правочинів, у свою чергу, є засновницький договір (founding/founders’ agreement), договір про спільну діяльність (joint operation agreement) тощо.
З огляду на зазначене вище розглянуті англійські відповідники терміна «правочин» (agreement, contract, transaction, deal, bargain) не можуть вживатися на позначення переважної більшості односторонніх правочинів, оскільки для них обов’язковою семантичною ознакою є наявність домовленості між сторонами.
У перекладі назв окремих видів односторонніх правочинів на передній план нарешті виходить такий чинник, як форма правочину, зокрема особлива письмова форма договору. Звідси випливає, що в якості контекстуального відповідника українського терміна «правочин» на позначення окремих видів письмових правочинів може використовуватися англійський термін deed.
Право на використання терміна deed у відповідному значення підтверджується тим, що в західній цивілістичній науці він вживається в кількох значеннях: з одного боку, під ним розуміють «документ за печаткою», тобто в особливій письмовій формі, а, з другого боку, під ним убачається дія, що передбачає передачу прав на певне майно. Це, у свою чергу, означає, що терміном deed позначаються передусім правочини, які засвідчують передачу прав власності на нерухоме майно.
Свідченням на користь наведеного вище твердження про можливість використання в перекладі deed на позначення деяких видів односторонніх правочинів, зокрема щодо відчуження права власності на нерухоме майно, є, наприклад, семантико-правова відмінність в юридичній англійській мові між real estate contract та real estate deed. На відміну від real estate contract, який лише вказує на документ із узгодженими умовами майбутнього правочину, але не передбачає передачі майнових прав, real estate deed є законним механізмом передачі права власності на нерухоме майно.
Окрім договорів купівлі-продажу нерухомого майна (bargain and sale deeds), а також дотичних документів (real estate deed, contract for deed, land registry deed, title deed), до найпоширеніших правочинів в особливій письмовій формі належать договори дарування (gift deed), акти про зворотну передачу правового титулу (reconveyance deed), договори дарування застави заставодержателю (deed in lieu) і різні види заповітів (lady bird deed, life estate deed, beneficiary deed).
Отже, визначальними для перекладу терміна «правочин» англійською мовою є чинники застосовної юрисдикції, виду та форми правочину. Якщо в ситуації навчально-ознайомчого перекладу або перекладу, орієнтованого на країни, у законодавстві яких передбачене родове поняття на позначення різних видів правочинів, достатньо сформулювати уявлення про відповідну правову реалію за допомогою узагальнювального терміна juristic act (legal act), то в умовах юридично-зобов’язального перекладу в контексті загальної системи права, де кожен вид правочину досі прийнято іменувати окремо, залежно від виду і форми правочину доцільно користуватися вужчими відповідниками на кшталт contract, agreement, transaction, deal чи deed.